Сучасний урок в загальноосвітній школі

В.Л.Плітко, вчитель української мови

та літератури Світловодської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2,

вчитель-методист

 

Основні документи про освіту, які розроблені відповідно до Конституції України, передбачають виконання соціального замовлення та формування всебічно розвиненої, національно свідомої, активної, духовно багатої мовної особистості.

Серед найголовніших завдань сучасної освіти у проекті Концепції 12-річної загальноосвітньої школи визначено запровадження таких методів навчання, які виробляли б в учнів уміння самостійно вчитися, критично мислити...  здатність до самопізнання й самореалізації особистості в різних видах творчої діяльності, вміння і навики, необхідні для життєвого і професійного вибору.

"Концепція мовної освіти 12-річної школи" та "Концепція літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі" визначають мету і завдання, структуру, пріоритети мовно-літературної  освіти в Україні.

Дані Концепції передбачають удосконалення традиційних форм навчання, а також впровадження нових освітніх технологій у школах різних типів.

Найбільш вживана в сучасній школі форма організації навчання – класно-урочна, за якої провідною формою організації навчальної роботи є урок.

У методиці класифікація уроків виходить з урахування поставленої вчителем мети. "Навчальна мета – головне в уроці, від неї значною мірою залежить і спосіб, або метод, його проведення."[1]

У книзі Пометун  О., Пироженко Л. "Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання".- К., "А.С.К", 2005р., як і в О.М.Бєляєва "Сучасний урок української мови".- К."Радянська школа", 1981, дидактична мета є найважливішою складовою класифікації сучасних уроків. Автори першої книги виділяють такі типи:

-  уроки вивчення нового матеріалу;

-  уроки формування і вдосконалення вмінь і навичок;

-  уроки закріплення та застосування знань, вмінь та навичок;

-  уроки узагальнення та систематизації знань;

-  уроки  контролю і корекції знань, умінь та навичок;

-  комбіновані уроки[2]

Якщо порівняти цю класифікацію уроків з традиційною за В.О.Онищуком (Онищук В.А. Типы, структура и методика урока в школе. К., Радянська школа, 1976, с.47), то побачимо, що вони схожі. Відмінність становлять окремі формулювання:

–       замість "уроку засвоєння нових знань" маємо "урок вивчення нового навчального матеріалу";

–       замість "засвоєння" - "формування і вдосконалення вмінь і навичок";

–       замість "застосування" – "закріплення та застосування знань, навичок та вмінь";

–       інші типи уроків ідентичні.

Майже нічого не змінилося за тридцять років і в основі освітнього процесу лежить той же традиційний за структурою урок. Обов'язковими етапами його є: актуалізація знань; засвоєння нового матеріалу; вироблення і закріплення вмінь і навичок, підсумки, оцінювання, повідомлення домашнього завдання. Від учителя вимагається чітке формування теми, мети, мотивації вивчення теми, виконання завдань, місця даного уроку в системі вивчення теми і т.д.

Традиційна методика пропонувала педагогічні форми і методи роботи, спрямовані на здобуття і закріплення учнями знань, а практичній їх спрямованості великої уваги не приділяла.

Сьогодення потребує від школи формувати в учнів практичні навички здобуття знань і застосування їх в житті. Знання не повинні бути відірваними від дійсності. Тому школі бажано змістити акценти на формування вміння навчатися, набуття практичних навичок, творення особистості позиції учня.

Щоб реалізувати ці завдання, потрібно оптимізувати навчальний процес і змінити підходи до традиційного уроку.

Яким має бути сучасний урок?

Зміст уроку визначається державною програмою. Вона встановлює обсяг і характер  матеріалу, послідовність його вивчення.

Найважливішими у змісті уроку є його науковість, оптимальність, доступність, наступність, логічність.

Якщо говорити про навчання української мови, то тут багато важить розробка наукових основ змісту уроку – тих вихідних позицій мовознавства, педагогіки, психології, які треба враховувати під час підготовки до уроку та проведення його.

У зв'язку з оптимізацією та практичним спрямуванням навчального процесу, широко впроваджуються в школах різні освітні технології. Найпоширенішими є:

–       особистісно орієнтована освіта;

–       організація групової навчальної діяльності;

–       розвивального навчання;

–       формування творчої особистості;

–       навчання як дослідження;

–       проектна діяльність;

–       інформаційні технології навчання.

Всі вони виникли ще в ХХ столітті (в 50-х – 70-х роках) і лише в ХХІ набули наукового обґрунтування.

Кінцевою метою цих технологій є гармонійний розвиток особистості.

В учителя є вибір щодо освітньої технології. На мою думку, це повинно бути розумне поєднання традиційної методики, спрямованої на формування знань, і нових методів та прийомів, які допоможуть учителеві створити ситуацію самостійного здобуття учнями знань та практичного застосування їх. Оптимізація освіти (навчального процесу) передбачає подальше вдосконалення форм і методів роботи з учнями. Зросла необхідність взаємодії вчителя та учнів, вироблення у школярів уміння вчитися самостійно, під керівництвом учителя набувати знань. Це має забезпечити розвиток у них творчого мислення, внутрішніх стимулів до навчання, формування їхньої особистості.

Вважаю, що для створення такої ситуації на уроці, найкраще застосовувати інтерактивні технології як різновид активного навчання. Суть його в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів.

На уроках української мови найчастіше застосовуються форми й методи кооперативного навчання: робота в парах, трійках, навчаючи учусь, робота в групах та ін.

На уроках літератури – технології  колективно-групового навчання: мікрофон (незакінчені речення); мозковий штурм; вирішення проблеми, дерево рішень, розігрування ситуацій за ролями; робота в групах, метод ПРЕС, "займи позицію; зміни позицію" та ін.

Цікавими є форми роботи за технологією критичного мислення, що сприяють розвиткові асоціативного мислення, уяви, творчих здібностей.

З розвитком інформаційних технологій більше уваги почали приділяти застосуванню проектних технологій. Найпоширенішими стали презентації проектів з української літератури. Учні самостійно підбирають матеріал до певної теми (частіше це сторінки творчості , біографії письменників). Застосування таких форм роботи спонукає окремих учнів до пошукової, дослідницької, творчої  роботи, а вчителеві дає можливість зекономити час і вивільнити його для більш детального, глибокого вивчення програмового твору письменника.

Хочеться застерегти деяких учителів від надмірного захоплення інноваціями. Дехто на уроці намагається створити калейдоскоп інтерактивних форм роботи, а зв'язку між ними, результативності від них немає.

Тому кожен прийом і метод має бути ефективним, як і весь урок.

Ефективний урок треба відрізняти від ефективного, показового.

Ефективність забезпечують такі фактори: науково-теоретичний рівень змісту матеріалу, правильний вибір типу уроку та адекватної йому структури, сучасні методи та засоби навчання.

Ефективний урок з української мови чи літератури – це коли учні оволодівають оптимальним обсягом знань науки про мову, літературу, вчаться творчо застосовувати їх, набувають відповідних умінь і навичок.

У сучасній школі пріоритетною є педагогіка співробітництва, що найбільше відповідає принципам гуманізації та демократизації освіти. Учень – не тільки об'єкт, а й суб'єкт навчання, а вчитель мусить виявити здібності учня, створити сприятливі умови для їх розвитку, залучати до активної пізнавально-комунікативної діяльності.

Які ж освітні технології найсприятливіші для розвитку й саморозвитку учня на уроках мови та літератури?

Найбільш пристосованою до сучасних освітніх умов є розвивальна форма навчальної діяльності, спрямована на формування творчої особистості. Ця педтехнологія спирається на пошук шляхів, способів та засобів впливати на процес психологічного, морального, інтелектуального, емоційного становлення особистості через активну працю розуму і серця дитини.

Завдання кожного вчителя – створити атмосферу захопленості уроком, а якщо це стане правилом, то і захопленості предметом в цілому. Заняття мають відбуватися з максимальною віддачею не тільки педагога, а й школярів; має відбуватися їхнє спілкування.

Існує багато шляхів, які допомагають досягти цієї мети: живе слово вчителя, його діалог з учнями, зорові образи, поетичні тексти, ігрові ситуації та ін.

Така організація творчої навчальної діяльності дає змогу кожному працювати в оптимальному темпі, поступово навчатися узагальнених прийомів розумової діяльності, методів розв'язання широкого кола задач, формувати освічену, творчу особистість. Це і є одне із завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою "Освіта".

Отже. Оптимізація навчального процесу на уроках мови та літератури досягається поряд із ефективним використанням на уроці як традиційних, так і інноваційних технологій.

---

[1] Бєляєв О.М. Сучасний урок української мови.- К., Радянська школа, 1981, с.37

[2] Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання.- К., "А.С.К", 2005р., с.6