понеділок, 18 січня 2016 р.

Плітко Валентина Лаврентіївна – вчитель української мови та літератури Світловодської ЗШ І-ІІІ ступенів № 2,  вчитель-методист.

Ситуація успіху для формування мовленнєвих компетентностей на уроках української мови
та літератури
                  
 «Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил    
дитини, які породжують енергію для переборення
 труднощів, бажання вчитися»

                           В.О.Сухомлинський


Навчально-методична проблема, над якою я працюю, — «Формування й розвиток мовленнєвих   компетентностей шляхом створення ситуації успіху із застосуванням інтерактивних технологій».
Досліджуючи це питання, ставлю за мету підібрати найбільш ефективні форми й методи інтерактивного навчання для створення ситуації успіху в розвитку мовленнєвих компетентностей кожного учня на уроках мови та літератури.
Дана проблема є актуальною, бо зумовлюється типовою для школи ситуацією, коли учні здатні опанувати теоретичні знання, але мають труднощі з використанням їх під час розв'язання конкретних життєвих задач. Важливість даного питання підтверджується й у «Методичних рекомендаціях щодо вивчення української мови у 2012-2013 навчальному році». Завдання навчання української мови учнів основної та старшої школи:
«8) урахування компетентнісного підходу до навчання української мови, за якого забезпечується результат навчання, а не нарощування обсягу змісту;
9) забезпечування особистісної значущості для кожного школяра здобутих знань і набутих умінь та навичок з української мови, всебічний розвиток особистості, її нахилів, здібностей, талантів»[1].
В освітніх стандартах, у програмах, розроблених на основі Закону України «Про загальну освіту», акцентується увага на суспільних функціях – здатності навчальних предметів справляти різнобічний вплив на учнів – пізнавальний, розвивальний, виховний, сприяти формуванню в них готовності до суспільно корисної праці через компетентнісне навчання.
Компетентність – це оволодіння відповідною компетенцією, набутий учнями в процесі навчання досвід, спеціальний для певного предмета діяльності.
На уроках мови та літератури – це здобуття предметних компетентностей – комунікативної, літературної.
Як зазначає кандидат педагогічних наук Анатолій Фасоля: «Великі потенційні можливості у формуванні компетентностей мають технології проектного навчання, розвитку критичного мислення, дебатні, ігрові, інтерактивного навчання…»[2]. Саме ці методики допомагають створенню ситуації успіху в розвитку мовленнєвих здібностей учнів.
Ситуація успіху – це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідками фізичної або моральної напруги виконавця справи. Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Дитині потрібно допомогти повірити в себе, в свої сили.
Учитель орієнтує учня на цілком реальну мету особистого удосконалення. Не завжди низький рівень знань оцінюється незадовільною оцінкою, потрібно порівнювати з попередніми результатами й бачити хоч невеликий ріст. Визначення цього результату допомагає дитині працювати і вдосконалювати свої знання.
Застосування інтерактивних технологій для розвитку мовленнєвих компетентностей дає можливість майже кожному учневі побачити хоч незначний результат від затраченої праці й відчути його як успіх.
Головна мета вчителя – створити ситуацію успіху, допомогти дитині зрости, відчути радість від подолання труднощів у здобутті знань, формуванні практичних навичок розвитку мовленнєвих здібностей.
Комунікативна компетентність формується як на уроках мови, так і літератури. Завдяки формам і методам кооперативної та колективно-групової технологій учні набувають практичних навичок працювати й спілкуватися в групі, в колективі. Вони розвивають діалогічне мовлення, шліфують культуру висловлювань. Якщо правильно побудована робота в групі, то діти, що мають кращі результати, допомагають тим, хто щось не розуміє. Наприклад, на уроці аналізу помилок у диктанті, семикласники працюють у парах, трійках. Спочатку пишуть словниковий диктант із слів, у яких допущені помилки, здійснюють взаємоперевірку, називають основні орфограми (прикрашають ними ялинку на дошці), пояснюють, потім у парі створюють свій словниковий диктант на дані орфограми й обмінюються для взаємоперевірки із сусідньою парою… Діти у такій взаємодії допомагають один одному, пояснюють, якщо в сусіда щось не виходить. Працюють за принципом: навчився сам – навчи іншого. Спілкуючись на уроці під час виконання колективних завдань, усі залучаються до навчального процесу й мають можливість досягти успіху.
Технології критичного мислення сприяють розвиткові асоціативного мислення, уяви, творчих здібностей. Важливим є те, що діти вчаться вільно висловлювати свої думки, відстоювати позицію, користуючись арсеналом знань із мови, літератури, знань художнього тексту, вчаться пов'язувати це із сучасністю, що є важливим у набутті мовленнєвого досвіду.
Пояснення нового матеріалу найефективніше подавати через проблемну ситуацію. Це дає можливість спрямувати навчальний процес на набуття позитивного досвіду самостійної діяльності. Часто діти, слабкі в навчанні, радіють із того, що бачать проблему, можуть її сформулювати й визначити: нову тему, орфограму, лінгвістичне явище і т.п. Такі моменти вони запам'ятовують, а потім пригадують, коли потрібно виконувати певне завдання, пояснити мовне явище. В.О.Сухомлинський багато уваги у своїх працях приділяв самостійності у навчанні. Педагог наголошував, що потрібно підібрати учню таку розумову задачу, щоб він використовуючи набуті знання, хотів пізнати невідоме й досягти успіху. Проблемне навчання сприяє формуванню діяльнісної мовленнєвої компетентності, про що йдеться у Держстандартах мовної та літературної освіти.
У системі компетентнісної мовної та літературної освіти як результативно-діяльнісної значно розширюються функції методу проектів, зростає їхня спрямованість, завдяки чому створюються повноцінні умови для залучення учнів до виконання різних соціальних ролей.
Створювати міні-проекти з різних предметів учні вчаться ще в початковій школі. Коли приходять у середню, в них уже є про це уявлення. У середній школі можна практикувати як індивідуальні, так і колективні проекти. Наприклад, під час вивчення народної творчості в 5 класі кожен учень може підготувати по прислів'ю, загадці, а можна, щоб група учнів уклала збірку, проілюстріровала її і на уроці презентувала. Так само у старшій школі готують реферати окремі учні, а збірку поезій, етюдів з певної теми укладає група учнів. Наприклад, альманах «Барвослово» - 5-6 класи, альманах «Такі думки мені навіяла природа» (етюди про природу) – 8-11 класи.
Починаючи з 8-9 класів, учні можуть створювати проекти в електронному варіанті. Краще давати теми, які вивчаються оглядово або виносяться на позакласне читання. Для створення таких робіт потрібен час, підбір літератури, фактичного, ілюстративного матеріалу.
Застосування методу проектів спонукає учнів до пошукової, дослідницької, творчої роботи. Створюючи власний проект, виконавець розвиває наукові, літературні, мистецькі здібності.
Метод проектів є визначальним складником компетентнісного  навчання як результативно-діяльнісного типу мовної освіти, що орієнтує на самовираження, саморозвиток особистості, готової до суспільно корисної праці.
Таким чином, я вважаю, що найефективнішими інтерактивними технологіями для формування мовленнєвих компетентностей є:
-          кооперативна;
-          колективно-групова;
-          критичного мислення;
-          проектна.
Застосування даних технологій дає можливість учням оптимально оволодіти обсягом знань науки про мову, літературу, вчитися творчо застосовувати їх, набувати відповідних умінь і навичок.
Комунікативні компетентності лежать в основі формування мовної особистості, яка:
-      володіє скарбами мови, мовленнєвими вміннями й навичками;
-      дбає про краще вдосконалення власного мовлення, сповідує ідеали національної культури;
-      вміє працювати в групі, колективі, володіє різними соціальними ролями, вміє представити себе, групу, поставити запитання, дискутувати.
Визначальними принципами організації компетентнісного та особистісно зорієнтованого підходів до пізнання є:
-          природовідповідність, розвивальна допомога;
-          єдність мовної освіти й мовленнєвого розвитку на всіх етапах навчально-виховного процесу;
-          система комплексних вправ, зорієнтованих на досягнення єдності емоційно-образного й логіко-поняттєвого аспектів пізнання;
-          проектна діяльність як визначальний засіб мотиваційного залучення учнів до пізнання й словесної творчості, здобуття суб'єктивного досвіду.
Основними способами розвитку комунікативних мовленнєвих компетентностей, створення ситуації успіху для учня слугують інтерактивні методи й форми навчання.

Література:
1.   Варзацька Л. Проектна діяльність у системі компетентнісної мовної освіти./ Л.Варзацька/ Дивослово. -2012. - №9.
2.   Кучерук О. Дидактичні технології комунікативного розвитку школярів / О.Кучерук / Дивослово.- 2009. - №4.
3.   Методичні рекомендації щодо вивчення української мови у 2012-2013 навчальному році. (Лист МОНмолодьспорт від 01.06.2012 року № 1/9 -426) / Дивослово.- 2012.- №8.
4.   Освітні технології (За редакцією доктора педагогічних наук О.М.Пєхоти) -К.: «А.С.К.», 2004.
5.   Пентилюк М., Горошкіна О., Нікітіна А. Концептуальні засади комунікативної методики навчання української мови // Українська мова і література в школі.- 2006.- №1.
6.   Сухомлинський В.О. Сочинения: в 5и т. Разговор с молодым директором школы. – К.: «Радянська школа», 1980. – Т.4
7.   Фасоля А. Компетентнісно зорієнтоване навчання на уроках літератури: проблеми становлення /А.Фасоля/ Дивослово. – 2012.-№9.




[1] «Методичні рекомендації щодо вивчення української мови у 2012-2013 навчальному році» (Лист МОНмолодьспорт від 01.06.2012 року № 1/9-426) / Дивослово. – 2012.- №8.- С.3
[2] Фасоля А. Компетентнісно зорієнтоване навчання на уроках літератури: проблеми становлення /А.Фасоля// Дивослово.- 2012.-№9.-С.6.

Немає коментарів:

Дописати коментар